Протидія булінгу

    Сьогодні все частіше в шкільному середовищі звучить слово «булінг». У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування чи залякування. Булінг відрізняється від звичайної суперечки між дітьми тим, що супроводжується фізичним чи психологічним насиллям: дитину висміюють, залякують, б’ють, псують речі. За даними міністерства освіти, тільки минулого року шкільні психологи отримали близько 109 тисяч звернень через цькування учнів. Проте лише третина з них була від дітей, частіше про проблему булінгу наважувались говорити вчителі або батьки. 

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

    Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

 У законі “Про освіту” визначено поняття та  передбачено типові ознаки булінгу (цькування): булінг/цькування – діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному,економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могло бути чи було заподіяно шкоду психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Ознаки булінгу:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

   У серпні цього року в рамках проекту «Я маю право!» міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей і їхніх батьків. Головна мета – розказати суспільству про види булінгу і його протидію.

   Найбільш поширені різновиди цькування: психологічне і фізичне. Вони відрізняються за низкою ознак. До психологічних прикмет того, що дитина зазнає булінгу належать: відсутність у дитини друзів, страх ходити до школи, занижена самооцінка. Ознаками фізичного булінгу можуть бути зламані іграшки, зіпсовані особисті речі, брудна шкільна форма, синці. Через поширення ролі Інтернету і соціальних мереж з’явився новий вид цькування – кібербулінг. Один із його проявів – це надсилання погрозливих та образливих текстових повідомлень.

  Фахівці радять, що дитині не варто намагатися вирішити ситуацію самостійно. Краще звернутися до батьків, вчителів або дорослих, яким дитина довіряє.

    «Надзвичайно важлива небайдужість батьків до своєї дитини і постійне відстежування ситуації, настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати про тісний контакт із класним керівником, налагодження комунікації з іншими батьками в класі», –радять у міністерстві юстиції.

    Для вирішення проблеми з цькуванням у школах повинна проводитись системна робота з батьками, вчителями та самими учнями.

     Штраф за булінг – 850-1700 грн або громадські роботи на 20-40 годин. Якщо цькувала група осіб або ж повторно протягом року, то штраф складатиме 1700-3400 грн або ж громадські роботи на строк 40-60 годин.

      Якщо порушники – підлітки віком від 14 до 16 років, передбачено такі самі санкції, але їх накладатимуть на батьків чи опікунів.

        Щоб протидіяти булінгу, розширили права та обов’язки учасників освітнього процесу.

      Так, засновник закладу освіти має надати психолого-педагогічні послуги булерам або ж тим, хто став свідком чи жертвою булінгу.

      Керівник закладу освіти має “створити безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу”. Він розробляє план заходів із протидії булінгу, розглядає заяви про випадки цькування, вирішує провести розслідування, повідомляє про такі випадки до Нацполіції.

     Педагоги зобов’язані повідомляти керівництву про цькування. Батьки учнів мають право отримувати інформацію та звертатися до керівництва закладів освіти з повідомленням про булінг. Вони також зобов’язані сприяти розслідуванню фактів булінгу.

       Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами”.

    

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності)

заяви про випадки булінгу (цькування)

  1. Усі учасники освітнього процесуКЗ «Гуманітарна гімназія №1 ім. М.І.Пирогова Вінницької міської ради»: здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші повинні обов’язково повідомити керівника гімназії про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
  2. На ім’я керівника гімназії пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).  
  3. Керівник гімназії видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду заяви та встановлення факту   булінгу (цькування), скликає її засідання.
  4. До складу такої комісії входять педагогічні працівники: психолог, соціальний педагог,керівник гімназії, заступники директора з виховної  та навчально-виховної роботи, батьки постраждалого та кривдника.
  5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

 Порядок реагування

на доведені випадки булінгу (цькування)

  1. У випадку, якщо комісія, створена у закладі для розгляду заяви про випадок насильства, визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, то керівник гімназіїв обов’язковому порядку повідомляє про це  уповноваженим підрозділам: ювенальній поліції сектору превенції Вінницького відділу Національної поліції;   Службі у справах дітей Вінницької міської ради.
  2. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення
  3. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції із заявою.

           Телефони довіри

       Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500335;
  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
  • Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
  • Національна поліція України 102.